Прокурорська рота (журнал "Військо України")

У складі Збройних Сил України майже рік, виконував бойове завдання унікальний підрозділ – 4-а окрема рота охорони оперативного командування «Схід», де служили 16 полковників і майже тридцять майорів та підполковників юстиції. Два заступники прокурора області, п’ять начальників управлінь обласних апаратів та їхніх заступників, 10 прокурорів міст і районів та 12 їхніх заступників. В армії вони стали сержантами і рядовими.
Трагічні події на Сході України він зустрів у Донецьку, працюючи  заступником прокурора Донецької області. Наче страшний сон Юрій Балєв згадує початок «російської весни». Як пролилася перша кров, як люди в масках захоплювали будівлю обласної держадміністрації, прориваючи кордон міліції.
– На травневі свята сепаратисти захопили й будівлю прокуратури: знищували документи, ламали меблі…,– згадує прокурор. – Невдовзі в місто увійшли загони Гіркина-Стрєлкова.
«Нові господарі» почали формувати паралельні структури влади, переслідувати державних службовців, вірних присязі. Перебувати в місті стало небезпечно. Місцем дислокації обласної прокуратури став Маріуполь.
– Я об’їздив всі північні, нещодавно звільнені міста: Слов’янськ, Краматорськ, Красний Лиман. Оглянув, в якому стані знаходилися будівлі прокуратури, наскільки вони придатні для роботи, зустрівся з колективами. Всі сподівалися, що треба трошки почекати,  Донецьк звільнять,  і ми повернемося додому, до мирного життя. Але тут втрутився наш «північний сусід». Ситуація на фронті погіршувалася, наші хлопці гинули під Іловайськом. Саме тоді я прийняв рішення йти добровольцем у Збройні Сили,– розповідає Юрій Олександрович.
Він написав рапорт першим. Запропонував підлеглим: «Хто зі мною?» Спочатку з’явилося аж 600 добровольців, але коли вони зрозуміли, що це не піар, не гра, а серйозний вчинок, що треба дійсно йти на фронт, де стріляють і можуть тебе реально поранити або навіть убити, сміливців значно поменшало. На призовний пункт з’явилося 60 осіб, медкомісію пройшло 43. Це були суто цивільні люди, з них тільки дев’ять проходили строкову службу в армії, але це були патріоти в прямому сенсі цього слова.
Прокурор в армійській формі — моральна підтримка для законослухняного  громадянина та пересторога для тих, хто не дружить із законом
Шостого вересня 2014 року 43 прокурори з Донецької і 19 з Луганської областей були відправлені до Дніпропетровська для проходження бойового злагодження.
Командувати прокурорською ротою поставили 26-річного кадрового офіцера з 93-ї бригади. Хлопець збентежився, адже було якось незручно командувати такими чинами, і він попросив допомоги. Йому пішли назустріч і призначили заступників – Юрія Балєва і Андрія Андреєва (заступника прокурора Луганської області), присвоївши їм офіцерські звання (Юрій Олександрович призивався сержантом). Бійців вчили стріляти з пістолетів, автоматів, снайперських гвинтівок, гранатометів, кулеметів, окопуватися, долати смугу перешкод – це давалося нелегко.
– Уявіть собі, людині під 50, вага майже 100 кілограмів, хворіє на варикоз, гіпертонію та діабет, у мирному житті на третій поверх заледве сходив,  а тут із повною бойовою викладкою долає смугу перешкод. Були забої, розтягнення зв’язок і навіть переломи. Але важко в навчанні – легко в бою. Були впевнені, що нас відправлять на бойові позиції як стрілецьку роту. Бойовий дух у нашому підрозділі був найвищий, 39 з 62 працівників прокуратур були з окупованих територій, вони йшли захищати свої міста, свою землю,– розповідає Юрій Балєв.
Наприкінці жовтня прокурорська рота була спрямована в зону АТО. Бійців розподілили по 17-ти населених пунктах Донецької та Луганської областей.
– Нам було поставлене  бойове завдання організувати роботу військових комендатур. По суті, в зоні АТО для мирних жителів комендатура — єдиний орган влади, куди вони можуть звернутися у разі потреби, який підтримує правопорядок і законність у зоні бойових дій. Природно, що серед працівників комендатур практично не було юристів, вони не знали місцевих умов та й їхали в зону бойових дій досить неохоче.  Тому велику частину цих функцій поклали на нас, – продовжує капітан. Ми виконували не тільки бойові, але й гуманітарні завдання. Мої хлопці були в Авдіївці, Щасті, Станиці Луганській, Мар’їнці, Волновасі, Дебальцевому тощо. Там, де треба зустрічати новоприбулих, розвозити їх по точках, супроводжувати колони військових, допомагати евакуйовувати поранених і місцеве населення.
Коли в Дебальцевому було найважче, бійці прокурорської роти також супроводжували туди гуманітарні колони і вивозили звідти поранених, самі теж потрапили під потужний обстріл.
Юрій Олександрович з великою теплотою згадує волонтерів, перших помічників військово-службовців. Саме завдяки їхній допомозі його бійці повністю були укомплектовані бронежилетами і касками, забезпечені продуктами і бутильованою водою.
Бійці 4-ї окремої роти працювали в тісній взаємодії з військовими частинами, розташованими в зоні бойових дій, забезпечували там правопорядок. Вони були черговими, патрульними, стояли на блокпостах.
Прокурорська рота пробула у зоні бойових дій десять з половиною місяців, бійці звільнилися в запас 9 вересня 2015 року. Але не всі з них повернулися до мирного життя, хтось залишився в армії, хтось перейшов до СБУ і вже в новій якості несе службу в зоні АТО.
– Двоє моїх бійців працюють прокурорами в Авдіївці, вони живуть у казармі разом з комендантським взводом, постійно знаходяться під обстрілами. Там практично немає міліції (в зоні бойових дій вона не доукомплектована на 80%) і фактично вони є єдиними представниками правоохоронних органів у зоні бойових дій. Ще один працює в прокуратурі Сєверодонецька, два – у Національному антикорупційному бюро України, деякі служать в Генпрокуратурі, в апаратах обласних та міських прокуратур. Ніяких привілеїв і преференцій вони не мають. Ми йшли служити не заради нагород та пільг, ми захищали Батьківщину! – каже Юрій Балєв.
Нині він працює в Чернігові першим заступником прокурора області.
– Коли запропонували цю роботу, погодився без вагань. Прекрасне місто, чудові люди. Донецьк – це мій біль і пам’ять. Життя розділилося на два етапи — до і після війни. Змінилися погляди, цінності, загострилися всі почуття. Втрати багато чого навчили. Пройшовши війну, розумієш, як важливі для людини земля, на якій живеш, сім’я, улюблена робота, бойова дружба. Я зробив свій вибір і не про що не шкодую, — каже патріот.

 

Олена БЕРЕЗКІНА

Джерело : viysko.com.ua/proudarmy/prokurors-ka-rota/